g p n w
fo f c k

 

Угорський король Іштван V, що правив в 1270-1272 роках, зводить на одинокому пагорбі, як сказано в древній грамоті, – “Lomus regalis”. Не був це ні замок, ні фортеця, а просто дерев’яний мисливський будиночок. Звідси й угорська назва села – Кіральгаза – Будинок короля.
Перші згадки про замок відносяться до IX ст., як до зміцнення на одному з горбів над поселенням білих хорватів.  На той час замок мав вид дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді, в кінці IX століття, ця територія була заселена слов'янами, що звали себе русинами.
Ще наприкінці XVIII ст. між пізнішими ратушею і готелем лежало суцільне болото. Згодом болото засипали, а забруковану поверхню 1895 р. назвали площею Ракоці. Наступного року на площі відкрили знак на місці майбутнього пам’ятника Арпаду.

У цьому невеличкому містечку на півдні Закарпаття я прожив левову частку свого молодого життя. І, як це часто буває, за довгі роки майже не помітив його неповторності й шарму, пройшов повз них на відстані простягнутої руки.

Перші мости Ужгорода згадуються у хроніках 1631 та 1690 років. А доти, в середні віки, Уж пересікали вбрід або на паромі.Найбільший міст Ужгорода - Великий залізобетонний завдовжки 140 метрів, що слугує нині транспортною розв’язкою, необхідність якої назріла ще в 30-ті р. ХХ ст.

На горі Кальварії розташований найбільший ужгородський некрополь. Від Цегольні до Кальварії можна найшвидше дійти через вул. Дайбозьку. До середини XIX ст. її називали Церква, бо тут стояла цегольнянська церква, а потім дали їй назву Даібоц, за урочищем на південно-західному схилі г. Кальварії.
Кажуть, колись через два вокзали цього великого залізничного вузла проїздив Микита Хрущов, котрий запитав у людей на пероні, як зветься це гарне місто. Старожили твердять, що саме за цих обставин село Чоп і отримало статус міста районного підпорядкування...
Історія села Колочава, що у Міжгірському районі Закарпатської облю, останнім часом захопила численних її уродженців, які докладають немало зусиль для дослідницької роботи. Дедалі частіше виринають з небуття нові факти, постають перед сучасниками сенсаційні аргументи.
В Ужгороді здебільшого будувалися католицькі церкви. Причина полягала у тому, що місто відносилося до сфери впливу Другетів - римських католиків. Пізніше перевагу перейняли церкви східного обряду. Це було пов'язано з тим, що наш край часто ставав розмінною монетою у релігійних суперечках сусідніх держав.
«Хустський замок розташований на вершині гори Харсана, стіни його високі і товсті, і потужністю своєю він схожий на фортецю Іскендер, бо висота веж його досягає небес». Сьогодні Хустський замок є тільки романтичними руїнами. У верхньому замку важко навіть вгадати контури минулих споруд.
У Рахові завжди почуваєшся затишно - місто схоже на зручне гніздо, з усіх сторін воно оточене горами: з півночі наступають Привододільні Горгани, на заході - Свидовець, на північному сході місто "захищає" Чорногірський хребет, а з півдня обіймають Рахівські гори
Експозиція в кімнаті тортур ужгородського замку вельми різноманітна і цікава. Мешканцями каземату стали воскові фігури маленького карлика з ключами від в'язниці, ката і писаря, який вів допит. Уся кімната "прикрашена" тогочасними інструментами для тортур та зображеннями катувань 17-18-го ст.
Як стверджують деякі знавці, Ужгородська (або ж Горянська) ротонда – найцінніша і найстаріша пам’ятка храмової архітектури, яка збереглася в Україні з ХІІ століття і поступається за своїм значенням хіба що Софії Київській. Не будемо сперечатися з фахівцями.
Районний центр на півдні Закарпатської області. Розташований на правому березі Тиси. Колись це місто називалось Севлюш, а з 1946 року отримало назву Виноградів. На території міста досліджене поселення періоду пізньої бронзи (Х-ІХ ст.. до н.е.). Був знайдений скарб грецьких монет ІІІ-ІІ століть до н.е.
Коли виник Бронецький замок, точних відомостей, як і про виникнення інших замків, немає. Знайдені на території замка староримські монети спонукують до думки, що це відбулося в часи Дакії, до складу якої входило і Закарпаття. Тоді тут міг бути римський сторожовий пункт «каструм»

Середнє по праву вважається закарпатською столицею вина. Серед туристів селище відоме двома пам’ятниками історії і архітектури: винними підвалами шістнадцятого сторіччя і середньовічним замком.

В 1588 році в нинішньому присілку Сваляви Бистрому зводиться дерев`яна Миколаївська церква, що являється зараз єдиною архітектурною пам`яткою Свалявського району, яка внесена в державний реєстр культурного надбання України.

За 12 км на північ від Ужгорода, на правому березі Ужа, біля підніжжя мальовничих гір лежить село Невицьке. На високому відрозі гірського масиву Анталовецької поляни, що поріс густим буковим лісом, на висоті 122 м підноситься Невицький замок.

У дворі Верхнього замку стоїть криниця. Її глибина 85 метрів, діаметр верхньої частини 2,5 метра. Звели криницю саме за часів Корятовича. У випадку тривалих облог вона мала забезпечувати оборонців питною водою. У стінах криниці до глибини 71 метр було видовбано сходи.

У  ХІІІст. на місці сучасного селища Середнє був збудований замок найбільш сильного в Західній Європі католицького ордену тамплієрів(храмовників). Після розпаду ордена у 1312р. замок перейшов до рук монахів ордену Святого Павла.

У невеличкому селі Карпати, що розташоване приблизно посередині між Мукачевом та Свалявою, в дивовижному й унікальному парку заховався справжній казковий палац – маєток графів Шенборнів, що є одним із наймальовничіших серед усіх збережених закарпатських замків.