-це таж сама мамалига, але по-закарпатськи.
Це величезна помилка! Мамалига - їжа
молдавська. А банош - це банош! Його не
сплутати ні з чим.
Банош - страва бідняків, якою нині частують багатіїв в ресторанах, але справжні гуцули кажуть: „Те, що подають у ресторанах або барах, те що готують вдома на плиті, назвати баношем гріх. Бо ж справжній банош готують на вогні, щоб димом пропах і вогню набрався”.
Мешканці закарпатських гірських сіл на здоров`я не скаржаться – змалечку їдять банош і кажуть, що то найкращі ліки у світі. Легенду про походження баношу переповідають уже століттями: „Це є національна страва наших гуцулів, яка була приготовлена тоді, коли не було що їсти а лишилася лиш сметана, бо корови були у всіх, та трохи кукурудзяної муки… А чому банош? Бо був ґазда Банош, і йому ґаздиня казала: їж, Банош, їж, Банош. І так ся получила страва банош.»
На Рахівщині, банош називають вічним двигуном, адже навіть невеликої порції вистачить, щоб наситити багатодітну родину. Та все ж приготувати зі звичайних продуктів на звичайному вогнищі такий потужний енергетичний заряд може не кожен.
Отже, рецепт приготування справжнього гуцульського баношу:
Вершки або сметана для баноша повинні бути обов'язково триденні, зберігати їх потрібно в комірці, щоб не прокисли. У холодильник ставити не можна, тому що зіпсуються. Помішувати потрібно тільки в один бік і лише дерев'яною ложкою. Від металевої не буде потрібного смаку. Сметану (для справжнього гуцульського баноша це повинна бути сметана з овечого молока) або свіжозібрані вершки трохи розвести водою, залити у чавунний горщик і довести до кипіння. Кукурудзяне борошно (дрібне) засипати тоненькою цівкою, помішуючи, в сметану й готувати до загустіння (тістоподібної консистенції, схожої на манну кашу). Зменшити вогонь на мінімум і розтирати дерев'яною ложкою, доки на поверхні не виступлять крапельки масла. Готовий банош має відставати від стінок горщика. Окремо зварити заздалегідь замочені сушені гриби. Поки кукурудзяне борошно вариться, на пательні посмажити порізане на кубики копчене сало до утворення шкварочок. Бринзу дрібно покришити. Коли каша поспіла, викласти її на тарілку, зверху бринзу, ще зверху шкварочки і гриби. Банош подають дуже гарячим. Змішувати неможна!
До речі, цьому гастрономічному шедевру на Закарпатті присвячений фестиваль „Берлибашський бануш”. Почали святкувати це свято чотири роки тому, і провели вперше на гірській полонині Берлибашка, звідси фестиваль і отримав свою назву. Кожна з 15 вулиць гірського села Костилівка представляє свій стіл, накритий колоритними місцевими стравами і напоями.
Рецепт взято з гастрономічного путівника "Закарпатські страви на цілий рік"